Ско́рчити Ла́заря — прикинутися безталанним, нещасним.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
скорчити — чую, єш, Св. Скорчити; зігнути ноги; скривити обличчя … Словник лемківскої говірки
скорчити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
пламы — ПЛАМ|Ы (164), ЕНЕ с. 1.Пламя, огонь: ѡ||баче къ нѥмѹ не приближитес˫а да не пожьжеть вы пламень дьржѧ въ ѹстѣхъ. (φλόγα) ЖФСт к. XII, 134–135; пламень великъ зѣло. ѿ вьрьха цр҃квьнааго ишьдъ… прѣиде на дрѹгыи хълъмъ. ЖФП XII, 56а; ини же видѧхѹ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
зжолобити — блю, биш; мн. зжоло/блять; док., перех. 1) Зробити кривим, вигнутим; погнути що небудь. 2) безос., перен. Скорчити, зігнути, перекривити від хвороби, горя і т. ін … Український тлумачний словник
поводити — I джу, диш, недок., повести/, еду/, еде/ш; мин. ч. пові/в, вела/, вело/; док. 1) неперех. Робити рух, ворушити чим небудь. || Проводити чим небудь по чомусь. || Робити рух чим небудь у певному напрямку. 2) тільки док., перех. Спрямувати рух кого … Український тлумачний словник
позмикати — а/ю, а/єш, док., перех. 1) Зімкнути одне з одним, з єднати все чи багато чого небудь (перев. краї, кінці чогось). 2) діал. Скорчити, зсудомити руки, ноги і т. ін. || безос … Український тлумачний словник
покарлючити — ить, док., перех., розм. Сильно зігнути, скорчити, викривити … Український тлумачний словник
поскорчувати — ує, док., перев. безос., розм. Скорчити, зсудомити (руки, ноги; багатьох) … Український тлумачний словник
посудомити — ить, док., перех., безос. Стягнути м язи судомою, зсудомити (руки, ноги кому небудь, також багатьом). || Скорчити, покорчити … Український тлумачний словник
скандзюбити — бить, док., безос., перех., розм. Звести судомою; скорчити. || Зігнути, викривити … Український тлумачний словник
